Історія Тисячі — звідки взялася гра, і цікаві факти

Тисяча належить до родини ігор з мар’яжами, найдавніший задокументований представник якої, Mariage, з’являється в джерелах 1715 року в Лейпцигу. Рік, коли виникла сама Тисяча, і того, хто її вигадав, ніхто не знає: жодне з наших джерел не називає ні того, ні того, а давніші історії про її походження — гіпотези. Ця сторінка відділяє факти, до яких ми подаємо джерело й дату перевірки, від припущень.

Коротко

• Тисяча споріднена з Mariage, шістдесят шість, шнапсеном і mariasz: в усіх цих іграх очки дає король і дама однієї масті.
• Назва — це мета гри: pagat пояснює її як цільовий рахунок, 1000 очок.
• Гра з торгівлею, прикупом і мар’яжами не має задокументованої дати й автора.
• Найдавніший опис Тисячі, який ми знайшли, — книжка 1974 року.
• Міцкевич згадує у поемі «Пан Тадеуш» mariasz тричі, а Тисячу — жодного разу.

Родина ігор з мар’яжами: хронологія

Висновок: про Тисячу ми маємо джерела лише з другої половини XX століття, а про її родичів — на три століття раніші. Те, що з’єднує одне з другим, — і досі гіпотези.

Mariasz, польський родич

У Речі Посполитій грали в mariasz: 36 картами, вдвох, до 131 очка (у «шліфованому» варіанті колода мала 24 карти). Найстаршою картою була козирна дама, яку називали pamfil, вартістю 11 очок. Слово mariasz означало й саму пару, короля та даму, яку в Тисячі ми називаємо мар’яжем. Єнджей Кітович, описуючи звичаї за часів Августа III, описує mariasz з 24 картами.

Польська Вікіпедія пише, що Тисяча походить від давньопольської гри mariasz. Документа, який би це показував, вона не наводить.

Міцкевич і mariasz

У поемі «Пан Тадеуш» (1834) слово mariasz трапляється тричі, що ми перевірили за повним текстом поеми:

• у книзі II Суддя грає в mariasz із бернардинцем (отцем Робаком) і слухає розповідь так уважно, що сидить із картою, піднятою для удару;
• у книзі VI, після сварки в Соплицеві, нікому не хочеться карт для mariasz;
• у книзі XII Ключник згадує Цибульського: «Co żonę przegrał, grając w mariasza z Moskalem» («який програв дружину, граючи в mariasz із москалем»; А. Міцкевич, «Пан Тадеуш»).

Тисячі в поемі немає. Поширена думка, що Міцкевич описав Тисячу, неправдива; він згадує її предка, якщо прийняти гіпотезу Б.

Тисяча після війни

Освітяни Музею Пана Тадеуша описують Тисячу як гру, популярну серед польського робітничого класу після Другої світової війни, поруч із шістдесят шість та oczko (польська гра, схожа на блекджек), тоді як бридж у тих колах нібито осуджували як гру капіталістів — за цією сторінкою до 1956 року. Це освітня сторінка, а не дослідження, і даних про популярність вона не наводить.

Чому «1000»?

Багато ігор цієї родини названо за їхньою метою: шістдесят шість, 1001 і сама Тисяча. Pagat прямо пише, що назва гри вказує на її мету: 1000 очок. Чому мета — саме тисяча, а не п’ятсот, джерела мовчать.

Одне можна підрахувати: в іграх наших ботів за домашніми правилами троє гравців потребують у середньому 25,2 роздачі, щоб дійти до 1000 (статистика Тисячі). Це близько двадцяти п’яти роздач. Чому саме стільки, джерела не кажуть.

Одна гра, багато назв

«Russian Schnapsen» — це назва самої Тисячі, а не окрема гра. Не плутайте її з німецькою грою 1001 з колодою з 24 карт, у якій мар’яжі мають інші вартості (трефи 100, піки 80, черви 60, бубни 40; Вікіпедія).

Де й як у неї грають

• Країни. Pagat називає Росію, Україну, Білорусь, Польщу та Литву, а у вступі — також Казахстан; пише про популярність у Східній Європі, зокрема в країнах Балтії.
• У Польщі. Грають за столом і онлайн: на Kurnik є Тисяча для 2–4 гравців, а муніципалітети проводять турніри: 29 листопада 2022 року в Седлішче відбувся III турнір з Тисячі на кубок мера, по три гравці за столом (регламент). На півдні Польщі, за польською Вікіпедією, популярний варіант вчотирьох парами, з п’ятьма картами.
• Два стилі правил. У Польщі частіше трапляється блокада з 800 або 900 очок, а в описах із Росії, Білорусі та України (pagat.com) — бочка з 880. Подробиці: варіанти.
• Загальних правил немає. Польської, російської чи української федерації Тисячі ми не знайшли. «Турнірні правила» — це на практиці регламент, який муніципалітети копіюють один в одного.

Цікаві факти

• Десятка старша за короля. Тисяча належить до «родини туз–десятка» (англійська Вікіпедія), у якій десятка стоїть одразу після туза. Для тих, хто знає інші ігри, це перша пастка: поради початківцям.
• Польські літери на картах: W, D, K, A. Патент на «гральні карти», поданий 1934 року, описує індекси A, K, D і W (W = walet, валет; D = dama, дама).
• Українці кажуть ще й «штука». Українська Вікіпедія подає поруч із назвою «Тисяча» прізвисько «штука» — буквально «одна штука», так у розмові називають тисячу.
• У російській Вікіпедії немає статті про цю гру. Вона була, але її видалили 2021 року після обговорення — на тій підставі, що вона описувала лише один із багатьох варіантів правил, без енциклопедичної інформації (обговорення). Добре нагадування, чому ми подаємо джерело до кожного правила.
• Польське слово meldunek — німецьке за походженням. За Вікісловником, воно походить від нім. Meldung, «повідомлення»: мар’яж «повідомляють». Українська Вікіпедія подає поряд із «мар’яжем» слово «мельдунок», а оголошувати мар’яж називає «мельдувати».
• В Австрії торгівля починається з 90. На сході Австрії Тисяча — це «Russisches Schnapsen», часто також «Ruasseln», і за німецькою Вікіпедією обов’язковий перший заклик там — 90, а не 100. Очки розігруючого за взятки там теж округлюють до десятків: з контрактом 150 і мар’яжем на 60 результат 84 дає 80 і гру програно, а 85 дає 90 і виграш.
• Росіяни «хвалять» козир. За Циклопедією мар’яж по-російськи — «хваль», а оголосити його — «захвалить», тобто «похвалити»; за столом можна почути «хвалю», «она», «мать» або просто «сто». Власне прізвисько має лише піковий мар’яж, найдешевший (40): «гниль».
• На musiku, на сотні, на прикупі. Польською гравець ліворуч від роздавальника — «на musiku», а регламент турніру в Седлішче (посилання) каже також, що він «на 100». Російською це «сидящий на сотне», «той, що сидить на сотні» (livegames). Роздавальника, що пропускає роздачу, Циклопедія називає «сидящий на прикупе», а Kurnik каже «na musie».
• Ритуал зняття колоди. Циклопедія описує звичай: після зняття колоди роздавальник підглядає нижню карту. Дев’ятка там небажана, бо третя поспіль коштує тому, хто знімав, 120 очок, тож роздавальник може оголошувати її театрально, рахуючи «сорок» і «восемьдесят» (40 і 80). Валета знизу «одружують», тобто засовують у середину колоди, а в деяких компаніях ним ще й щиглять знімального по носі.
• Бомба викликає суперечки. Польська Вікіпедія пише, що правила бомби викликають багато суперечок, тож їх треба домовляти до гри: найчастіше її можна кинути лише з обов’язковими 100, в інших компаніях — до 120, а подекуди в кожній торгівлі, і тоді суперники отримують по половині ставки (ставка 210 дає по 110). Досвідчені гравці часто воліють грати без неї, бо залишити когось «на musiku» — теж тактика.

Міфи й непорозуміння

Чого ми не знаємо

• коли й де виникла гра і хто її вигадав;
• чому мета — 1000 очок;
• звідки беруться вартості мар’яжів 100, 80, 60 і 40 (наша гіпотеза: мар’яжі);
• відколи в неї грають у Польщі, в СРСР і в Казахстані: у нас є спогади й блоги, а не документи;
• звідки походить польська назва прикупу — musik (словник).

Якщо ви знаєте джерело з датою, книжку чи програму з давніх часів, де згадується Тисяча, ми додамо його сюди із зазначенням, звідки воно.